Дивну назву носить наше мальовниче і красиве село  Турія, що розкинулося по обидва боки річки Гептурки. Ніхто точно не знає, звідки походить ця назва: чи то й справді тут був кордон з Турками , чи може в дрімучих лісах  тури водилися, але ми знаємо, що історія нашого села давня і цікава.

    До  18 століття Турія була містом. Тут процвітала торгівля, населення складалося в основному з євреїв. Після того, як на них було накладено вето, євреї відселялися в Златопіль, Київ, інші міста, в Турії почали займатися землеробством, скотарством. Багато разів Турія переходила з рук у руки панів.  До революції тут функціонувало два гончарні цехи.

   З року в рік, не дивлячись на численні голодомори та війни, село наше множилось і розквітало.

  З будівництвом у місті Турії в 1756 році Святовознесенської церкви при ній відкрили першу церковно-приходську школу. Пізніше в 1780 році була освячена ще одна церква – Різдва Пресвятої Богородиці. В ній також була відкрита церковно-приходська школа. В ній навчалися тільки хлопчики з прихожан цих церков. Тоді приходські школи були створені для бідних людей, повітові училища – для духовенства, купців, а гімназії для дворян.

   З населенням більше трьох тисяч осіб у Турії  були зацікавлені в навчанні своїх дітей, але багато з них до школи не ходили, бо діти 8 – 10 років ішли в найми. Заняття в школах проводилися з Покрови і до Великодня. На Покрову закінчувалися сільськогосподарські роботи і діти, зібравши гроші, йшли до школи. Більшість із них, навчившись писати і читати, кидали школу. Їхні батьки до освіти відносилися без поваги, вважаючи, що корисніше займатися господарством, адже в родинах в середньому було по 5 – 8 дітей. Друга причина – нестача грошей. Для прикладу: підручник з азбуки і початкового навчання  коштував 15 копійок, а літом підліток міг заробити 10 – 15 копійок, коли дорослі за сезон мали 25 – 60 копійок.  В порівнянні чоботи коштували 3 карбованці, куртка  10 копійок, пиріжок  одну четверту копійки.

      З 1880 року було дозволено спільне навчання хлопців і дівчат. Заняття проводилися по 6 годин щодня, тривалість уроку становила 1,5 години. До навчання викладачі відносилися серйозно, а тому за невивчений урок або непослух учнів били різками.

      У 1910 році в Турії землевласник Терещенко Олександр Миколайович за свої кошти збудував початкову школу для бідноти та сімей із середнім достатком.

     10 жовтня 1920 року в Турії відкрили школу в приміщенні панського маєтку, де навчалося 49 учнів.

    У 1925 році у школі навчалося вже 202 учні.

    В кінці 30-х років запрацювала семирічка на вівчарів ці, де учні навчалися у дві зміни.

 

 

 

 

   В  часи німецької окупації школу №1 було перелаштовано на госпіталь, а №2 – на казарму для німецьких солдатів.

  У 1952 році в двох  Туріянських  семирічних школах навчалося 388 учнів, працювало 29 учителів. Але час ішов , приміщення шкіл дедалі ставали тісними та незручними, отже село потребувало нової школи.І ось нарешті в 1968 році на чолі з директором Снісаренко Л.О. виросла   і  зафункціонувала нова двоповерхова восьмирічна школа, яка об’єднала дві школи в одну і першого вересня покликала всіх учнів села  у  світлі,   просторі класи.

   За 46 років свого існування школа дала знання і випустила у світ багато талановитих людей, які стали відомими далеко за межами  села , району, області: 

1. Дудченко Іван Степанович  став відомим лікарем-епідеміологом, який працював на Далекому Сході. Нині одна із вулиць міста Златопіль носить його ім’я.

2. Бондаренко  Микола Матвійович став професором, хірургом  вищої категорії і дотепер працює завідуючим кафедрою хірургії Дніпропетровської державної медичної академії. Носить почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»

Нашу Турію прославили також Заслужений працівник культури УРСР Гненний Ф.К., заслужений  енергетик УРСР Жижко Ф.М., біохімік, кандидат наук Бережний Григорій Андрійович, завідуючий кафедрою луганського гірничого інституту, кандидат технічних наук  Шевченко  Іван Степанович,  Затока В.В – відмінник народної освіти України, Сергатий Олександр Михайлович – заступник директора генерального обєднання Кіровоград-цукор, начальник держцінінспекції,  Кучер Микола Миколайович – директор КП Управління будинками Кіровоградської міської ради, Шевченко Сергій Павлович  очолював Новомиргородську районну раду.

    Ще є багато незгаданих і невідомих нам імен славних земляків. Ми гордимося ними, бо вони прославили рідний край.

 

    У ті нелегкі часи на долю кожного керівника Туріянської школи випало немало проблем, вони успішно їх подолали і залишили по собі добру пам'ять в серцях вчителів, батьків та випускників нашої школи. Після Снісаренко Людмили Олексіївни директорами працювали: Бойко Пилип Іванович, Жанталай Володимир Олексійович, Домарацька Марія Іванівна, Мордвінов Володимир Борисович – завдяки йому відкрилася середня школа в 1984 -1985 навчальному році, Чепіжак Микола Васильович – під його керівництвом школа змінила зовнішній вигляд і стала більш привабливою, Бендюженко Наталії Василівні було, мабуть, найтяжче працювати, то був період нестабільності в державі, безгрошів’я. Треба було зберігати школу, спокій у колективі і працювати  майже на голому ентузіазмі. З 1999 року школу очолює Кармазин Ольга Олексіївна. За останні 15 років багато чого змінилося в навчальному закладі: відремонтовано спортивний зал, замінена покрівля, установлене газове опалення.

   Сьогодні у школі навчається 112 учнів, працює  21 педагог. Серед них :

Два відмінники освіти України та  7 старших вчителі, 10 з вищою категорією, 4 з першою, один з другою та чотири з категорією спеціаліст.

Середній вік педагогів  35 – 45  років. Школа повністю забезпечена кваліфікованими педагогічними кадрами. Творчо працюючий колектив пишається своїми здобутками на обласному і районному рівнях.

   Учні та педагогічний колектив школи прикладають чимало зусиль, аби заклад посідав чільне місце серед кращих шкіл району. На сьогодні ми маємо добре обладнані кабінети хімії і біології, світової літератури і української мови, інформатики та трудового навчання.

 

   Зараз нашу школу вважають однією з кращих в районі. Ми горді своїми здобутками, учнями і випускниками. Адже щороку    школа випускає у світ підготовлених до життя дорослих людей.